Бути педагогом, значить бути справжнім реформатором майбутнього України, бути апостолом Правди і Науки. Софія Русова
Учитель живе доти, доки вчиться, щойно він перестає вчитись, у ньому помирає вчитель. К. Ушинський
Хто наважується навчати інших, ніколи не повинен припиняти навчатися сам.
Серед пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку загальної середньої освіти сьогодні визначено питання постійного підвищення якості освіти, модернізації змісту та форм організації освітнього процесу, впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій. Саме сьогодні створюється нова педагогіка, характерною ознакою якої є інноваційність – здатність до оновлення, відкритість новому, прогресивному.
Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб’єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною, як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно, інноваційність має характеризувати професійну діяльність кожного вчителя. Однак, нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.
У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема підвищення кваліфікації і професійної компетентності кожного вчителя, розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому через ефективно організовану систему внутрішкільної методичної роботи.
Професіоналізація педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграють інноваційні педагогічні технології, що розглядаються не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а, насамперед, як відкритість.
Потреби в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в умовах реформування освіти спричинені і певними обставинами.
По-перше, входження України у гуманітарний контекст світової цивілізації викликало необхідність докорінної зміни системи освіти, методології і технології організації освітнього процесу у навчальних закладах.
По-друге, виконання соціального замовлення щодо формування всебічно розвиненої особистості, здатної засвоювати й творчо розвивати культуру, потребує постійного пошуку нових методів, організаційних форм, технологій навчання і виховання.
По-третє, змінився характер ставлення учителів до факту засвоєння і застосування педагогічних нововведень: учитель обирає нові програми, підручники, використовує нові прийоми і способи педагогічної діяльності.
По-четверте, створилася реальна ситуація конкурентоспроможності закладів освіти, спричинена входженням загальноосвітніх навчальних закладів у ринкові відносини, створенням нових типів навчальних закладів, у тому числі й недержавних.
Реалізація моделі сучасної школи повинна сприяти більш повній професійній самореалізації вчителів, їх професійному й особистісному зростанню, що дозволить втілити в життя нові підходи до навчання, сутність яких можна коротко сформулювати так: «Успішний заклад. Успішний педагог. Успішний вихованець».
Дирекція і педагогічний колектив перебувають у постійному творчому пошуку продуктивних шляхів розв’язання різноманітних педагогічних проблем, нестандартних підходів до організації методичної роботи.
Досвід показує, що нетрадиційні форми проведення педрад, педагогічні слухання та читання, методичні тренінги, педагогічні маршрути сприяють розширенню кругозору педагогів, відображенню в практичній діяльності всіх ланок освітнього процесу, розвитку та підвищенню творчого потенціалу вчителів.
Результативність проведення інноваційних методичних заходів очевидна:
- підвищується зацікавленість і активність вчителів;
- розширюється кругозір педагогів, зростає компетентність педагогічного колективу у здобутті теоретичних і практичних знань;
- з’являється вміння діяти спільно, узгоджувати свої дії з колегами в обстановці творчої взаємодії та співпраці.
Пріоритетними завданнями інноваційної діяльності закладу сьогодні є:
- Створення умов для особистісно-орієнтованої системи неперервної освіти, метою якої є надання педагогам широких можливостей для оновлення, поглиблення, удосконалення професійної компетентності.
- Створення системи інформаційної підтримки, включаючи ресурси Інтернету, забезпечення реклами педагогічних ініціатив, новацій, перспективного досвіду і реальних досягнень педагогів.
- Забезпечення взаємодії та відповідальності між усіма ланками методичної роботи, що створена в закладі освіти.
Працюючи над реалізацією основних освітніх завдань, наш педагогічний колектив ніколи не забуває, що школа – це простір життя дитини; тут дитина має не готуватися до життя, а жити; школа має бути для учня, а не учень для школи.
Основою забезпечення ефективної педагогічної діяльності є організація науково обґрунтованої, цілеспрямованої науково-методичної роботи, що спрямована на створення сприятливого інноваційного середовища.
Досвід роботи нашого закладу показує переваги оновлення форм організації методичної роботи з педагогічними кадрами, що спрямовані на створення інноваційного середовища в навчальному закладі. Методична робота, організована в школі, являє собою систему аналітичної, організаційної, діагностичної, пошуково-дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності, що організована на основі системних моніторингових досліджень.
Маючи чітке уявлення про зміст та критерії педагогічних інновацій, володіючи методикою їх застосування, учителі та дирекція закладу послідовно їх впроваджують у свою практику.
Щоб забезпечити в закладі сприятливе інноваційне середовище, головною метою методичної роботи закладу повинно стати вирішення проблеми надання реальної дієвої допомоги педагогічним кадрам у розвитку професійної майстерності, активізація творчого потенціалу кожного вчителя. Тому адміністрація школи надає перевагу тим формам методичної роботи, які будуть сприяти у формуванні вчителя-дослідника, конкурентоспроможного фахівця з високим рівнем професіоналізму, методичної і загальної культури.